Морський піхотинець лейтенант Іван Зубренко перебуває у ВМЦК Східного регіону. Нещодавно чоловік підірвався на вибухівці в зоні ООС. Іван втратив частину стопи, та це не відняло в офіцера гумору та оптимізму: хлопець мріє повернутися до рідного підрозділу.
Іван Зубренко добре знає та любить свою справу. Служити пішов у 2013 році в Криму у 36-й бригаді берегової оборони. Був безпосереднім свідком окупації та анексії Криму. Разом із побратимами повернувся на материкову Україну, пише АрміяInform. Брав участь в бойових діях 2014-2015 років, вступив в одеську Військову академію. Минулого року отримав офіцервське звання та на посаді взводногоо продовжив службу у морській піхоті.
"Того дня потрібно було оглянути певні ділянки нашої позиції. Ми вийшли групою – я рухався попереду, на якусь мить зупинився, тут і пролунав вибух. Як отямився, почав відповзати назад по траншеї. Коли побачив свій розірваний берець – скинув його. Як побачив, що сталося з ногою, то одразу почав накладати собі турнікет – далася взнаки підготовка, діяв автоматично. Підбігли хлопці, наклали мені другий турнікет, почали виносити – було важко, бо сніг почав танути, мряка, багнюка. Дісталися наших медиків, потім 66-й мобільний госпіталь у Маріуполі та ВМКЦ Східного регіону у м. Дніпро", - згадує Іван.
Чоловік розповів, як рідні мало не збожеволіли, коли дізналися про трагедію, та син й чоловік їх заспокоїв. Каже, головне - всі знають, що я живий і все зі мною гаразд.
Коли скасують графіки відключення світла: хто та як формував черги
"Бусифікацію" обіцяють викорінити: ТЦК застосують новий підхід до мобілізації
"Тисяча Зеленського": як батькам отримати гроші за своїх дітей
Штрафи за дрова: українцям підказали, як уникнути покарання за деревину на своєму подвір'ї
"Найбільше хочу якнайшвидше повернутися до свого підрозділу. Хочу продовжити службу. В мене є знайомі, які теж зазнали подібних травм – один із них підірвався, коли штурмували висоту Дерзкая, ще один товариш нещодавно підірвався. Вони мені телефонували, кажуть: не переживай, морпіхи не здаються!", - каже український офіцер, - "Так, замислюєшся, що життя буде трохи іншим, виникнуть певні складнощі. Але з іншого боку – все могло закінчитися набагато гірше, тому морального потрясіння немає, все нормально. Це ще одне випробування в житті. Так, у ньому трапляються чорні смуги, але ми ж в армії – можемо їх і побілити!".
Найбільше офіцер мріє повернутися на фронт — до справи, яка стала сенсом його життя.
Раніше повідомляли, безстрашний лісник пожертвував спокійним життям заради України: "Розумію і відчуваю сенс".
Як повідомляв Знай.uа, український захисник загинув всього після одного пострілу на службі: знайшли, коли було занадто пізно.
Знай.uа писав, українська амазонка пішла на фронт, щоб захистити п'ятьох дітей і Батьківщину: "Душа боліла...".