Військовий Володимир Чепіль загинув у час так званого перемир'я. Чоловік підірвався на міні.
Увесь час, поки він був на війні, його дружина щодня телефонувала о восьмій вечора, щоб розповісти як справи в сина Артура і двох прийомних доньок. А того страшного дня у слухавці ніхто не відповів.
Після трагедії, дітей дражнили в школі, словами: "А що ти мені зробиш? Твій тато помер!"
На згадку про чоловіка в дружини Лілі залишився його телефон, саме він був з ним, коли чоловік підірвався на розтяжці. Володимиру знесло голову, а пристрій уцілів, пишуть Версії з посиланням на ГК.
Також, на згадку жінка залишила його військову форму, берці, оптику. Все пахло горілим і землею. "Такий запах має війна", – зауважила дружина.
Пенсіонерам "навісять" новий фінансовий тягар: ніяких пільг не чекайте
Не наплутайте з показниками лічильників цього місяця: Нафтогаз звернувся до українців
Є умова, вводять ліміт на 30 днів: що буде з тарифом на світло з 1 грудня
Пенсіонери також отримають свою "тисячу" на карту: кому адресовано надбавку
Володимир Чепіль народився на Житомирщині. Навчався в Івано-Франківському фізкультурному технікумі. З 1989 до 1991 року проходив службу в армії. До війни заробляв тим, що робив євроремонти. Коли почались страшні події на Майдані, він відразу ж вирушив до Києва.
12 лютого 2015 року пішов добровольцем в АТО. Служив у 14-ій бригаді.
Смерть його знайшла 7 жовтня 2015-го у Мар'їнському районі. Чоловіку було 44 роки.
Після похорон, наступного дня йому присвоїли звання "Почесний громадянин міста Коломия". Також у Коломиї іменем Володимира Чепіля назвали одну з вулиць.
Ліля, розповіла, що її підкорили його очі – сині-сині, його життєрадісність. Володимир мав золоті руки, часто працював за кордоном. Дружина каже, що сім’ї ніколи не бракувало грошей – Володя добре їх забезпечував.
Володимир був товариською людиною, полюбляв із сім'єю ходити по гриби, рибалити, допомагав дітям з домашнім завданням, особливо він любив своїх прийомних доньок, які любили його так, як рідного.
В сім'ї залишився один чоловік - 10-річний Артур. Він розуміє, що тепер він головний мужчина в родині і став надійною опорою мами. Але рана ще ятрить, пройшло майже чотири роки, як Володимира немає, але його рідні ще й досі із сльозами на очах говорять про свого героя-захисника.
Нагадаємо, на Донбасі трагічно загинула українська захисниця Ярослава Никоненко: пішла вслід за батьком
Як повідомляв раніше Знай.ua, День захисника України: героїчні історії тих, хто зараз захищає нашу Батьківщину
Також Знай.ua писав про те, що молиться вся Україна: у Дніпро терміново доставили тяжкопораненого бійця